Інвестиції та культура стартапів
Це текст для тих, кого цікавить, як влитися у стартап-спільноту та отримати уявлення про те, з чого починати інвестування у власну справу.
Матеріал підготували за подкастом з Володимиром Воробеєм, директором агенції економічного розвитку PPV Knowledge Networks у Львові, з серії подкастів «Роби своє» Radio SKOVORODA від Center for Entrepreneurship.
Доступ до фінансування — недорозвинена частина екосистеми
Володимир Воробей — директор агенції економічного розвитку PPV Knowledge Networks, яка вже понад 10 років розвиває бізнеси та бізнес-екосистеми та є Центром інформаційної підтримки бізнесу у Львові, створеним EU4Business за підтримки Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), і тому достатньо добре розуміється на підприємництві та фінансуванні. Ми запитали його про умови успішного функціонування стартап-екосистеми в Україні та Львові.
На думку експерта, Україна перебуває на зародковому етапі формування як стартап-екосистеми, так і загалом екосистеми розвитку бізнесу та підприємництва. Для доброго їхнього функціонування нам бракує кількох фундаментальних складових. Передусім доступу до капіталу: нам бракує бізнес-янголів, тихих інвесторів, фондів прямих інвестицій, інвесторів впливу (знаних як impact-інвестори), платформ колективного інвестування (краудфандингу), програм кредитування тощо. Зараз Володимир разом із командою PPV Knowledge Networks вивчає запит та попит на фінансування серед креативних підприємців та досліджує можливі моделі фінансування у проєкті «Фінансування креативних індустрій» за підтримки Українського культурного фонду.
«Добре, що з’являються освітньо-тусовочні майданчики, які організовують спеціальні заходи, чим зумовлюють переливи ідей, інтелектуального капіталу, встановлення нових контактів і поповнення команд. З цим в Україні все гаразд», — каже Володимир Воробей. — Але що робити далі, коли починають виникати питання, пов’язані з дорослішанням і, наприклад, з переходом від ідеї до стадії прототипу (MVP)? Чи варто стартапам на дуже ранніх стадіях активно шукати гроші?»
На думку Володимира Воробея, таке рішення дуже залежить від мотивації засновників, адже з грошима приходить відповідальність. Фахівець розповідає, що в консалтинговій практиці часто стикаються з тим, що засновники успішних бізнесів не знають, для чого їм весь цей стрес підприємництва і не розуміють: чи бізнес потрібен їм для стабільного прибутку, чи для швидкого збагачення від продажу бізнесу, чи для передачі улюбленої справи онукам.
«Дуже не хочеться, щоби на початках люди застрягали. Залучаючи інвесторів, треба розуміти, що тобі з ними жити і з’ясовувати стосунки навіть тоді, коли справи підуть погано. Важливим є збіг між вашим бажанням ризикувати та інвестором, який поділятиме ваші цілі, цінності та потяг до ризику, — переконаний Володимир Воробей. — А це вже дуже тендітна модель, яку потрібно чутливо вибудовувати».
На початкових стадіях доцільніше шукати гранти. На думку Володимира Воробея, наявність грантів — це добре, крім того, вони стають частиною національної екосистеми для стартапів. Або ж можна спробувати виходити на новий рівень своїм коштом, залучаючи зацікавлених друзів і знайомих.
Одне з можливих джерел капіталу — це ваші задоволені клієнти. Часом, коли людям дуже подобається те, що ви робите, вам достатньо просто спитати, чи не хотіли би вони інвестувати у ваш бізнес. Те, що для вас є великою сумою, для інших може бути лише похибкою річного бюджету. Важливо вміти говорити з середовищем, яке має кошти. І не лише говорити про ваші фінансові запити та потреби, але й уміти виявляти токсичність інвестора: відчувати людей, які мають викривлені цінності, морально скомпрометовані та неспроможні до взаємовигідної співпраці. Оцей радар на токсичність — навичка, яку треба постійно розвивати.
Володимир (і не лише він) має багато запитань до хайпу, що крутиться довкола стартап-екосистеми: усі шукають «єдинорогів», прагнуть шалених темпів зростання та очікують виключно просунутих технологічних рішень. Володимир Воробей переконаний, що в цьому немає нічого поганого, якщо йдеться про маленький хороший, прибутковий і стабільний бізнес. Той, у якому працює 20 людей, більшість з яких справді отримує задоволення від того, чим займається. Питання варто ставити і самій культурі підприємництва: яку культуру стартапів пропагує наша екосистема? Не треба бігти за «єдинорогами». Можна розвивати свій крафтовий стартап, працювати на локальному ринку і необов’язково заробляти сотні мільйонів доларів. Ту поширену серед молоді думку або ти станеш «єдинорогом», або «лузером» варто спростовувати. У кожного є своя мотивація і свій рівень амбіцій.
Набута штучність та вбудована природність стартапера
Володимир Воробей розповідає про тих людей, які заразилися вірусом «єдинороговості»: вони кілька разів попрацювали з міжнародними замовниками, кілька разів злітали на конференції, навчились висловлюватися банальними бізнес-кліше англійською і починають вважати себе залученими в міжнародний контекст.
Насправді ж більшість із них не розуміє, як працює те чи інше суспільство, часто не розуміє не лише суспільства іншої країни, але й українського середовища. Вони можуть мати певні легко назбирані уявлення, не маючи навіть базового досвіду життя за кордоном, наприклад, знань про такі побутові справи, як оформлення документів та відносини з орендодавцем, не кажучи про складніші речі суспільного укладу — відносини в економіці та функціонування інститутів. І цю штучність видно одразу, просто виховані європейці (polite europeans) не можуть сказати цього відверто. Навантажені стартап-жаргоном, українські підприємці за кордоном на вигляд як спортсмени на стероїдах — безсенсовна агресія, яка швидко вихолощується.
Набагато приємніше бачити людей із природним інтересом до нового, допитливістю, досвідом занурення у різні суспільства, певною життєвою кмітливістю та вбудованою стриманістю суджень. Природність стартапера важлива. Зрештою, підприємництво теж має бути сродною працею.
Стартапери 60+
Поширена також і та думка, що стартаперство — це іграшка для молоді. Так, зараз у нас старші люди чомусь погоджуються на уявну стабільність, а насправді можуть багато почерпнути зі стартап-середовища і не припиняти життєвого розвитку. Володимир Воробей вважає, що Україні бракує стартаперів 60+, які є фантастичною аудиторією: це люди, які вже мають досвід; люди не лише начитані, ті, хто має досвід у цій справі, з розумінням того, про що йдеться.
«У Львові є багато медичних стартапів і клінік. Вони — класичний приклад того, коли люди працювали лікарями, але через низькі зарплати в дуже токсичній системі знайшли спосіб для методичного вибудовування і застосування своїх знань у власному бізнесі. Медицина — це не послухати вебінар і подкаст. Не дай Боже комусь попасти під скальпель нейрохірурга, для якого подкасти — основне джерело знань. Це десятки років кропіткої праці. Люди, яким поза 50, можуть ставати стартаперами у цій галузі, бо в них є і досвід, і репутація, і знання, і звання, і членство в різних асоціаціях та напрацьований десятиліттями доступ до фахових середовищ. Ти розумієш, що вони хочуть і можуть», — говорить Володимир Воробей.
Знання про бізнес для людей з інших середовищ
Фахівцям із інших сфер, які бажають почати власну справу, теж потрібне місце, де вони могли би отримати нові знання або простір, щоби проговорити свою бізнес-ідею не з конкурентами, а з тими людьми, які можуть подивитися на неї з іншого боку. У молоді є бажання йти вчитися, це бажання має бути й у старших.
«Питання виникають, коли ти чудовий медик, але не підприємець. Бо одне діло знати, як лікувати, а зовсім інше — як керувати своєю клінікою: у чому твоя стратегія, хто твій сегмент і на що саме ти націлений у бізнесі. В Україні наразі мало тих програм, які забезпечують такі переходи між середовищами», — говорить експерт.
Для навчання Володимир Воробей радить галузеві освітні програми, заточені на різні бізнес-сфери. Наприклад, такі секторальні програми (для медичного, меблевого бізнесу, сектору гостинності тощо) пропонують Центри інформаційної підтримки бізнесу, створені EU4Business за підтримки ЄБРР у 15 містах України. Натомість, загальні програми про власну справу, підприємництво допоможуть подивитися на бізнес з іншого кута зору і оцінити, наскільки ваша справа взагалі має сенс як бізнесова, не вдаючись у технологічні деталі. Такі програми пропонують бізнес-школи, наприклад, програма «Ефективне управління малим бізнесом» LvBS, програма «Від справи до бізнесу», Школа бізнесу Нова Пошта, які розробили PPV Knowledge Networks).
