Істотні питання культури та мистецтва: дослідження проєкту RES-POL

Опубліковано Kosheleva Svitlana на 13.09.2024

Запрошуємо представників та представниць сектору мистецтво та культура взяти участь у оцінюванні істотних питань, які згодом можуть стати основою політик держави для цієї сфери. Опитування триває до 15 вересня.

В межах проєкту RES-POL — Rapid Expert Support for Culture and Media Policies in Ukraine розробляються стратегії та політики для культури України до 2027 року. У фокусі проєкту 4 сектори: культурна спадщина, мистецтво і культура, креативні індустрії, медіа.

Сектор культури та мистецтва у проєкті досліджують Альона Каравай та Ольга Дятел, співзасновниці організації Інша Освіта, разом з мистецтвознавицею Іриною Чужиновою. Протягом весни-літа 2024 року вони працювали з фокус-групами в межах сектору, щоб визначити низку істотних питань, а тепер проводять опитування, щоб визначити наскільки терміновим та принциповим до розв’язання є кожна з визначених проблем.

Запрошуємо митців, менеджерів культури, кураторів та арткритиків, мистецтвознавців, й інших професіоналок та професіоналів сектору взяти участь у опитуванні до 15 вересня включно.

Анкета

Перелік істотних питань сектору культури та мистецтва:

• Брак управлінських компетенцій на різних рівнях управління інституціями. Недостатній для конкурентного середовища кадровий запас лідерок та лідерів (топ-менеджерів_ок).
  
• Брак інституційної тяглості. Брак середньо- та довгострокових програм інституційної підтримки.
  
• Гендерна нерівність на керівних посадах в державних інституціях.
  
• Мистецькі професії є непривабливими через нестабільність сектору та прекарні умови праці.
  
• Низька спроможність об’єднуватись в дієві загальносекторальні спілки та коаліції для синхронізації та відстоювання своїх інтересів.
• Відсутність конкурентного фінансування державних інституцій, що базується на якості мистецького продукту та якості інституції. Потреба оптимізації мережі культурних установ на державному фінансуванні з огляду на якість продукту та дієвість інституції.
• Відсутність у державних культурних інституцій стимулів для залучення позадержавних коштів та отримання прибутків. Брак автономії управління та обмеження поточних організаційно-правових форм державних культурних установ.
  
• Брак мережі сучасних сховищ для фондів, архіві та колекції в спільному користуванні як державних інституцій, так і незалежного сектору.
• Брак культурної інфраструктури, яка була б в спільному користуванні / доступі державних культурних інституцій та незалежного сектору. Брак конкурентного доступу до культурної інфраструктури.
• Брак сталої культури діалогу та співпраці між державним та незалежним секторами.
• Використання російського програмного забезпечення інституціями сектору мистецтва та бібліотеками.
  
• Відтік людського капіталу, особливо на деокупованих територіях та територіях, наближених до бойових дій.
  
• Посилення ліній напруги між професійною спільнотою всередині України та тією частиною спільноти, яка (вимушено) виїхала за кордон. Брак стратегій повернення та ініціатив для збереження професійних та особистих зв’язків.
  
• Невидимість професійної групи “кочових фахів_чинь” в сфері мистецтва, які живуть на дві країни або два міста всередині України.
• Критичне скорочення можливостей для професійних мобільностей всередині України та за кордон. Брак (підтримки) мистецьких резиденцій в межах України.
• Нестача ініціатив міжнародного культурного обміну. Слабка залученість до міжнародних мереж та недостатня представленість на ключових світових подіях.
  
• Брак державної політики щодо обмеженого в часі бронювання фахівців з незалежного сектору. Брак суспільного договору щодо мобілізації та системи бронювання.
  
• Морально застаріла та нерелевантна професійна мистецька освіта. Брак в системі мистецької освіти кваліфікованих науково-педагогічних кадрів із релевантним науковим/практичним досвідом.
  
• Брак навчальної літератури українською мовою для мистецької освіти. Брак перекладів українською ключових текстів та підручників.
  
• Брак компетенцій з вибудови міжнародної кооперації. Брак знань англійської мови (та інших іноземних мов) митцями та культурними працівниками.
  
• Брак людиноорієнтованості та брак інструментів підтримки ментального здоров’я. Вузьке розуміння інклюзивності виключно як інфраструктурної адаптації.
  
• Брак інструментів та пілотних програм, потрібних для реінтеграції ветеранок та ветеранів з сектору, а також для їх повернення до мистецької діяльності та/чи іншої культурно-мистецької роботи.
  
• Втрата осередків тяжіння навколо фізичних просторів та розщеплення (локальних) спільнот, які гуртувались навколо них.
  
• Підвищена конфліктність та недостатня консолідація всередині професійної спільноти. Герметизація професійних мистецьких спільнот.
  
• Несинхронізованість деколонізаційних підходів та практик. Брак діалогу та узгоджених підходів до осмислення мистецтва радянської України. Неузгодженість позиції щодо (не)використання російських творів, спільних виступів на міжнародних заходах.
  
• Брак спроможності для розширення географії культурного впливу та підтримки культурної дипломатії, а також брак спроможності для зміни вектора академічних програм закордонних ЗВО.
  
• Недостатня репрезентація української культури європейською спільнотою. Брак залучення іноземних художників, кураторів та культурних менеджерів до проєктів, які репрезентують мистецтво з України.
  
• Дефіцити в роботі з розширення та утриманням аудиторій в Україні та за кордоном. Слабкі навички роботи з закордонною аудиторією.
  
• Брак грантових можливостей для мілких / термінових інфраструктурних покращень.
  
• Брак програм підтримки тих інституцій чи проєктів, які отримали європейські кошти і за умовами мають забезпечити співфінансування.
  
• Розрив між цілями донорів та потребами гравців культурного сектору, особливо на локальному рівні.
  
• Низький рівень обізнаності митців та культурних менеджерів в сфері авторського права та суміжних прав. Недостатня юридично-фінансова обізнаність митців.
  
• Рівень оплати праці в секторі нижчий, ніж в цілому по економіці. Прекарні умови праці.
  
• Штатні розписи, тарифікаційні сітки та кваліфікаційні розряди в державних інституціях не відповідають реаліям та унеможливлюють розвиток.
  
• Відсутність системних інвестицій в створення актуального культурного продукту. Брак програм та механізмів для підтримки індивідуальної мистецької діяльності.
• Брак підтримки культурної журналістики, фахових медіа та арткритики.
  
• Брак підтримки мистецьких та освітніх культурних продуктів, направлених на фіксацію досвідів війни, комеморацію та меморіалізацію.
  
• Брак системних досліджень локальної культури. Брак архівів локальних культурно-мистецьких процесів та локальної культурної спадщини.
• Брак (підтримки) аналітики та досліджень мистецтва та мистецького сектору в Україні.

Новини проєкту RES-POL.

Цю публікацію створили за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є відповідальністю Громадської спілки “Центр регіональний розвиток” і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.