Ключове з тренінгової програми REHERIT 2.0
Учасники тренінгової програми “Спадщина: проєкти, які змінюють громади” презентували свої ідеї розвиткових ініціатив над якими працювали під час програми. Продовж 2,5 місяців вони мали змогу відвідати 11 різних тренінгів від експертів та експерток в сфері культурної спадщини та культури, економіки, комунікацій, зорема серед них: Володимир Воробей — директор Агенції PPV, Івана Качмарик-Яремна — грантова менеджерка Агенції PPV та Олександра Кривень — інвестиційна аналітикиня Агенції PPV, Марія Кравченко, координаторка проєкту “REHERIT 2.0” з Центру міської історії.
Ми разом з партнерами організували цю тренінгову програму в межах проєкту “REHERIT 2.0 спільна відповідальність за спільну спадщину”. Розповідаємо як пройшла програма: ключове з тренінгів, коментарі та відгуки, наступні кроки проєкту.
В проєкті REHERIT 2.0 ми разом з партнерами працюємо з посиленням ролі спадщини як спільного надбання для місцевого економічного розвитку громад. Так, тренінгова програма стартувала низку активностей проєкту спрямованих на розвиток компетенцій фахівців у сфері спадщини та культурного менеджменту. Зокрема щоб навчити як працювати не з окремими точковими проєктами, які здебільшого не мають системного впливу, а розробляти розвиткові ініціативи, які охоплюють/поєднують кілька проєктів та системно впливають життя громади, працюють зі спадщиною як ресурсом.
Ми організували цю програму спільно з Центром міської історії. Вона об’єднала 50 учасників з 14 регіонів України. Тренінги проходили офлайн у Львові. Це сприяло нетворкінгу та обміну корисною інформацією між учасниками.
фото: Ірина Середа
Ключове з тренінгів
- Чому розвиткова ініціатива, а не лише окремі проєкті? Таких підхід передбачає об’єднання кілька проєктів однією спільною метою, щоб забезпечити значний економічний ресурс для розвитку регіону. Наприклад, це можуть бути самоокупний культурний центр, відреставрований маєток чи сильна локальна ідентичність. Розвиткові ініціативи бувають об’єктоцентричні, досвідоцентричні, просвітницькі та сенсотворні. –
–
- Чому спадщина? У контексті концепцій регіонального сталого розвитку культурна та природна спадщина розглядається як ключовий компонент територіального капіталу, що формує унікальні конкурентні переваги конкретної території, які не можуть бути повторені де-інде. Культурна спадщина — це своєрідний маркер території. Вона дозволяє їй виділятися на фоні аналогічних регіонів, сприяючи підвищенню її привабливості, статусу на національному та міжнародному рівнях.
– - Міфи і реальність: існує поширене уявлення про спадщину як про маловідоме минуле та історію, й варто про неї розповісти як це привабить туристів. Проте в дійсності, культурна спадщина — це актив території та ресурс для її розвитку в майбутньому. Вона потребує ефективного управління, створення умов доступності та якісної комунікації для позитивного впливу на життя громади.
“Важливо розуміти, що управління спадщиною — це не лише питання збереження об’єктів, а передусім професійне управління їхніми впливами. Саме від цього залежить, чи стає спадщина ресурсом розвитку, інструментом формування ідентичності та економічної активності, чи залишається пасивним або проблемним елементом простору” — тренерка програми Олена Жукова , яка провела тренінг про інструменталізацію спадщини.
–
- Управління культурною спадщиною — проактивна система, яка розглядає культурну спадщину як стратегічний ресурс для сталого розвитку суспільства та економіки. Управління інтегрує спадщину в сучасне життя. Воно може передбачити приватну модель управління, модель участі громади, модель державно-приватного партнерства, модель управління через інвестиційні договори або державну модель управління.
- Поширені помилки в управлінні культурною спадщиною:
- дискреція (одноосібні рішення, що заохочують лобізм та корупцію) замість прозорості та чітких критеріїв;
- брак комплексного планування та комунікаційні прогалини;
- опір приватному капіталу – через брак мотивації та різні застереження пам’ятки не передаються в управління приватному інвестору;
- ігнорування потреб громади.
- Для сфери культурної спадщини зазвичай використовують комбіновані бізнес моделі, де економічна логіка поєднується з суспільною місією та публічним інтересом. У сфері культурної спадщини бізнес-модель — це не лише про доходи, а про баланс між цінністю, правами людини та сталістю. Вона може працювати за рахунок прибутку від культурних продуктів та послуг, квитків на заходи та донорській підтримці проєктів.
–
- Донори та програми які підтримують проєкти в сфері культурної спадщини та культури:
- Creative Europe 2026
- ZMINA:Resilience від Ізоляції
- “Культура, творчість та інклюзивне суспільство” від Horizon Europe
- Транскордоні проєкти Interreg NEXT Hungary – Slovakia – Romania – Ukraine (2021–2027) та Interreg NEXT Poland – Ukraine (2021–2027)
- Гранти від проєкту REHERIT 2.0 (буде оголошено згодом)
- Український фонд культурної спадщини (запус конкурсниї програм у 2026 р.)
- Приватні фонди: ALIPH Foundation (охорона спадщини в кризових регіонах), Mellon Foundation (гуманітаристика, музеї, консервація), Getty Foundation (консервація, музеї, спадщина).
- Грантову заявку варто писати не під потреби донорів, а під свої, керуючись такими інструментами як дерево проблем та цілей, логіка інтервенцій та логіко-стуктурною матреце, діаграмою Ґанта — графік робіт на шкалі часу. Навіть якщо заявка не пройшла — це все одно ресурс. Її можна можна допрацювати та використати для інших програм в майбутньому.
–
- Культурна спадщина часто залишається невидимою для громади в якій вона розташована/локалізується через різницю в культурному капіталі громади та професійного кола істориків, худоників, діячів культури. Простіше кажучи: часто громади зосереджені на інших свої потребах й тому важливо, щоб проєкти підтримували видимість культурної спадщини. Діалог з громадою можна будувати через промоцію подій, туризму чи культурних продуктів. Також можна комунікувати спадщину як процес, а не “готовий об’єкт” для трансляції.
– - Як працювати з конфліктною історією? Війни, втрати, репресії, геноцид та інші травматичні події внаслідок яких виникла сенситивна культурна спадщина. Робота з такими об’єктами та історією потребує уваги та чутливі, проговорення травм яке не переходить у ретравматизацію.
––
- У сучасних підходах спадщина розглядається не лише як набір матеріальних об’єктів, а як процес взаємодії. Це означає, що вона завжди про інтерпретацію: які історії розповідаються, що вважається вартим збереження, а що залишається поза увагою. Тож у роботі зі спадщиною важливо поставити такі питання:
- Межі спільноти: хто “свій” і хто “інший” у нашому місті чи суспільстві?
- Конфлікти і пам’ять: що робити з “не зручною” спадщиною: слідами колоніальних чи імперських практик?
- Соціальна справедливість: чиє минуле ми зберігаємо, а чиї історії залишаються невидимими?
–
Український інститут національної пам’яті пропонує 10 принципів меморіалізації війни: широка залученість, публічність та ясність, правдивість, інклюзивність, рівність, фаховість й доброчесність, актуальність та своєчасність, гуманність, етичність й екологічність, ідеологічна нейтральність.–
- Партнерства у сфері локальної історії та культури можуть бути різними.
- За тривалістю: короткі ситуативні для розв’язання конкретних проблем та сталі програми й інституційні рішення.
- За темами: зосереджені на об’єктах спадщини або на нематеріальній спадщині, спрямовані локальну історію та пам’ять, загальнокультурні ініціативи.
- За секторами: держава, громада, бізнес, міжнародні організації.
- За масштабом і охопленням: локальні, міжрегіональні, міжнародні.
- За форматом ініціативи: подієві/проєктні — одноразові чи серійні заходи, розвиткові/інституційні — тривалі інституційні рішення.
- За механізмом ініціювання: волонтерські, інституційні, гібридні.
Важливо, щоб на початку роботи між партнерами було укладено партнерську угоду яка чітко окреслює зони відповідальності за частини проєкту.
–
Тренери та тренерки програми “Спадщина: проєкти, які змінюють громади”:
- Володимир Воробей — розвиткові ініціативи;
- Ольга Сагайдак — культурні політики та менеджмент культурної спадщини;
- Олександра Кривень та Ольга Сагайдак — партнерства у сфері культурної спадщини;
- Марія Кравченко — культурна спадщина та економічний вплив;
- Іванна Качмарик-Ярема — фінансування;
- Людмила Гекалюк та Наталія Цимбал — моделі управління культурною спадщиною в громадах: кейс Умані, як це працює на практиці;
- Павло Богайчик — моделі управління культурною спадщиною в громадах;
- Олена Жукова — інструменталізація спадщини (підходи, критерії, індикатори;
- Ганна Гаврилів — комунікації у сфері культурної спадщини;
- Христя Рутар — сенситивна спадщина та етика пам’яті.
Презентація результатів програми
29 та 30 січня учасники презентували свої ідеї розвиткових ініціатив у Львівському культурному хабі, а наші експерти та надали коментарі та рекомендації для подальшої роботи. Це були ідеї освітніх платформ, реновацій шахт, розвитку бюро спадщини, творчих резиденцій й тощо. Серед локацій учасників були архітектурні об’єкти, археологічні ділянки та індустріальна спадщина, музеї, заповідники, замки та монастирі. Презентації супроводжувались нетворкінгом.
“На мою думку, вдалим був офлайн-формат тренінгів. Мені сподобалися вдало підібрані експерти, які змогли покрити усі запити та багато в чому надали індивідуальний підхід навіть не типовим проєктам. Особлива вдячність за запрошення Христини Рутар (тренінг про сенситивну спадщину)” — відгукується учасниця тренінгу.
фото: Ірина Середа
Наступним етап проєкту REHERIT 2.0 — інструмент розробки проєктів (PPF). Це практичний механізм підтримки команд, які працюють зі спадщиноорієнтованими розвитковими ініціативами. Інструмент супроводжуватиме учасників від етапу ідентифікації проблеми до сформованої проєктної ідеї та готовності податися на фінансування. Незабаром ми оголосимо open call на програму.
фото: Ірина Середа
“REHERIT 2.0: Спільна відповідальність за спільну спадщину” реалізується Центром міської історії та Центром “Регіональний розвиток” Агенції економічного розвитку PPV за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Новини проєкту на сайті Агенції економічного розвитку PPV
Сайт проєкту REHERIT 2.0 / Cторінка у Facebook.
Ця публікація була створена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її наповнення є винятковою відповідальністю партнерів проєкту “REHERIT 2.0” і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
0 коментарів