Три дослідження “Єврейки” в Рівному: історія, археологія і сучасні підходи до ревіталізації

Опубліковано Kosheleva Svitlana на 13.01.2026

Комплексне дослідження парку “Єврейка” в Рівному охоплює три аналітичні напрями — історичну розвідку, порівняльне дослідження міжнародних практик та неінвазивне археологічне обстеження. Матеріали, які підготували в межах проєкту REHERIT 2.0: Спільна відповідальність за спільну спадщину, стали підґрунтям для рекомендацій із ревіталізації території колишнього кладовища у Рівному, які враховують історію місця та орієнтуються на сучасні практики роботи з місцями пам’яті.

Єврейка як простір пам’яті: історичний контекст

Петро Долганов, доктор історичних наук, у історичній розвідці “Цвинтарна гора на Кавказі: історія простору трьох кладовищ поблизу вулиці Литовської в Рівному” описує передумови, історію виникнення та знищення трьох кладовищ у Рівному: єврейського, християнського та інфекційного. Розвідка також характеризує прилеглі території.

Аналіз історичних свідчення є важливою частиною роботи з ревіталізації простору. Він допоможе враховати складний соціально-історичний контекст цієї території.

Ключові історичні факти:

• Перша згадка про єврейське кладовище зафіксована у 1749 році, коли юдейській громаді виділили території для цвинтаря. Того ж року єврейська громада Рівного створила погребальну організацію “Хевра кадіша”.
• Православне кладовище на мапі 1926 року означено як “православний цвинтар Успенської церкви”, яку збудовано у 1756. Ймовірно, що єврейський цвинтар з’явився приблизно у той самий період. З північного боку до нього прилягає інфекційний цвинтар.
• У “Меморіальній книзі Рівного” єврейський цвинтар описано так: “Більшість новіших пам’ятників виготовлені з каменю з гравіюванням на івриті. Лише кілька пам’ятників на цвинтарі були старовинні. Деякі старіші пам’ятники були вигравіювані польською. Більшість пам’ятників виготовлені з дерева або оцинкованих дощок. Цвинтар не мав загального плану чи лавок, а також ніколи не був вимощений”.
  
• Більшість представників єврейської громади Рівного загинули під час німецької окупації. У серпні 1946 року юдейська громада міста налічувала 494 людини. Для порівняння: ще в 1930-ті роки їх було понад 20 тисяч. Після війни обидва кладовища і далі функціонували. Проте юдейське кладовище через загибель більшості представників єврейської громади стрімко занепадало.
• Радянський урбаністичний модернізм не надто зважав на історичний спадок. У 1960-х роках почалися перші масштабні реконструкції які зачепили історичні околиці Рівного та простір трьох кладовищ.
• 1964 року почалось будівництво школи на вулиці Чернишевського. Її споруджували переважно на території юдейського кладовища. Більшість надгробків знесли, а землю зрівняли бульдозером. На початку 1970-х хвиля забудови й руйнування зачепила й православне кладовище, коли почали зводити приміщення для обласного комітету Компартії. Тіла перепоховали на невеличкому кладовищі села Тютьковичі. Останні забудови відбуваються наприкінці 1970-х років, коли на території єврейського кладовища у 1980 році постає корпус партійного архіву.
• Назва “Єврейка” відносна нова — так починають називати ділянку приблизно в першій половині 1970-х.

Повний текст історичного дослідження читайте за посиланням.

Неінвазивне археологічне дослідження території “Єврейки”

Археологи Науково-дослідницького центру “Охоронна археологічна служба України” провели для проєкту REHERIT 2.0 неінвазивне археологічне дослідження території, яку рівняни називають “Єврейкою”.

Неінвазивне археологічне дослідження — це метод вивчення об’єктів без активного втручання в ґрунт, розкопок та інших порушень фізичної цілісності. У таких спосіб можна досліджувати ділянки які потребують чутливого ставлення, не завдаючи їм шкоди.

Його мета — виявлення та фіксування місця розташування решток надгробних каменів, встановлення ділянки зі збереженими похованнями та підготування науково обґрунтовані висновків. Результати цього дослідження стануть підґрунтям для ухвалення рішень щодо охорони, реставрації та консервації виявлених об’єктів у процесі ревіталізації території парку.

Нижче ділимось основними результатами дослідження:

• Візуальне обстеження території дозволило виділити 4 пріоритетні ділянки з потенційно збереженими групами поховань. Кожна група поодиноких надгробків сфотографована й локалізована за допомогою GPS-координат, що дозволить їх детальніше досліджувати надалі.
  
• Окреслено межі історичного кладовища, які формувалися поетапно та змінювалися впродовж ХІХ–ХХ століть, що відображено на мапі контурами 1914, 1938 і 1961 років. Бачимо, що найбільшу площу кладовище мало у міжвоєнний період, охоплюючи більшу частину сучасної території парку, тоді як у повоєнний час його межі були суттєво скорочені внаслідок перепланування території та забудови.
  
• Координати місць розміщення надгробних каменів дослідники нанесли на мапу території. 
• Завдяки написам, знайденим серед найбільшого скупчення надгробків, археологи визначили ймовірні хронологічні етапи існування єврейського кладовища, які збігаються з архівними матеріалами.
• Цілісність контурів і заповнення комплексів поховання на ділянці 3 може свідчити про відсутність заходів щодо ексгумації та перепоховання в цій ділянці. Знищення кладовища без ексгумації та перепоховання відповідає традиційній політиці радянської влади у ставленні як до єврейських, так і до християнських кладовищ.
• Дистанційне супутникове зондування місцевості показало багато аномалій рослинного покриву, що можуть відповідати підземним структурам, як поховання.

Результати неінвазивного дослідження та розроблені рекомендації щодо подальших робіт читайте за посиланням. 

Порівняльне дослідження: 7 кейсів ревіталізації місць пам’яті

У аналітиці “Порівняльне дослідження парку “Єврейка” представлені приклади облаштування сучасних кладовищ і громадських просторів, які водночас виконують громадські, сакральні та меморіальні функції. 

Представлені у досліджені кейси:

• Старий єврейський цвинтар (Берлін, Німеччина)
  
• Третій поїзд (Комп’єнський ліс, Франція)
• Прихисток для життя (Базель, Швейцарія)
  
• Кладовище Луїзенштедтішер (Берлін, Німеччина)
• Лісова стежка на кладовищі Рокес Бланкес (Природний парк Кольсерола, Барселона, Іспанія)
• Парк Мюллера – Старий цвинтар (Есб’єрг, Данія)
• Цвинтар у парку Сольб’єрг (Фредеріксборг, Данія)

Ці практики демонструють чутливий підхід до роботи з історичними похованнями, враховують особливості рельєфу, використання символізму в ландшафті та інтегрують мультикультурний контекст. Вони доводять, що пам’ятні простори не мають бути лише фіксованими “місцями скорботи”, а можуть стати живими просторами, де природа, мистецтво, тактильні й просторові рішення сприяють новому переосмисленню минулого. Це особливо цінне для Рівного, де сліди єврейської спадщини та інших поховань були значною мірою знищені або втрачені, але можуть бути символічно повернені через ландшафт. 

Авторка аналітики — Ольга Шевчук, керівниця відділу урбаністики у майстерні організації простору “MOST“.

Ознайомитись із практиками можна у аналітиці за посиланням.

Дослідження є частиною пілотного проєкту з ревіталізації простору в Рівному. Ці напрацювання стануть основою для підготовки технічного завдання архітектурного конкурсу з ревіталізації території парку.

Новини проєкту на нашому сайті.

REHERIT 2.0 у Facebook.

Ця публікація була створена за фінансової підтримки  Європейського Союзу. Її наповнення є винятковою відповідальністю партнерів проєкту “REHERIT 2.0” і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.