Про стратегію Українського культурного фонду
Український культурний фонд (УКФ) оприлюднив свою оновлену стратегію на період 2019–2020. Її розробляли майже 9 місяців, із публічними секторальними консультаціями, опрацюванням матеріалів цих консультацій, стратегічними сесіями команди УКФ та безпосереднім випрацюванням стратегії командою Фонду.
Розкриття інформації — як консультант УКФ у жовтні-листопаді 2018р. опрацьовував матеріали публічних консультацій, модерував дві стратегічні сесії УКФ та розробляв одну з проміжних версій стратегії УКФ
УКФ за неповний рік свого існування став однією з небагатьох державних інституцій, в яких відбувається інституційне становлення у прозорий спосіб. Так, були ляпи і слабенькі проекти, скандали і бюрократія. Але профінансувати майже 300 проектів за перший рік своєї роботи — це титанічна роботу, яку треба визнавати і відзначати. Команда УКФ зробила неймовірну роботу. Уперше українська культура (а тим більше культурні та креативні індустрії) отримала доступ до грантових державних коштів на конкурсній основі. І тому нам тим більше треба пильнувати стратегічний напрямок розбудови УКФ, конструктивно критикувати і комунікативно підтримувати дискурс навколо УКФ як інституції.
УКФ відзвітував за перший рік роботи, директор Фонду Юлія Федів розповіла в кількох програмних інтерв’ю про роботу Фонду, де власне і було пояснено про важливість розробки стратегії. Роздавати гроші на проекти — це не стратегія, це освоєння коштів. Коштів на культуру ніколи не буде достатньо. Відповідно, потрібна стратегія — чого саме хоче досягти УКФ за певний період (у даному випадку за 3 роки — 2019–2021) з обмеженим бюджетом.
Отже, що позитивного у затвердженій на початку лютого 2019р. трьохрічній стратегії Українського культурного фонду і чого там бракує?
Позитивне у стратегії УКФ
- Цільові програми із зрозумілим фокусом
- 8 конкурсних програм мають зрозумілий фокус — націлені на створення інноваційного культурного продукту, розвиток творчих та управлінських талантів, підтримку знакових подій, підсилення аналітичної бази, тощо.
- Добре, що розвели культурний продукт та знакові події — творці та митці мають мати можливість творити, отримувати фінансування власне на творення. Подіям значно легше довести свій вплив кількісно — кількістю відвідувачів, медійним розголосом, ніж творцям, які місяцями можуть творити у тиші. Події інакше би “забили” проекти творення.
- Виділення знакових подій та навчань, обмінів, резиденцій в окремі програми також чітко закріпило певний обсяг фінансування (точніше — 81 млн. грн.) на власне творення та створення культурних продуктів. Минулого року, зважаючи на кількість навчальних та розвиткових проектів, було питання — а де всі ці культурні менеджери та митці матимуть можливість працювати / творити — часом надто багато екосистемних, а не власне культурних, проектів.
- Дуже добре, що УКФ намагається запустити брендинг програм — Н.О.Р.Д. (навчання, обміни, резиденції, дебюти) у цьому випадку. Всі знають Erasmus — чи будуть всі знати Н.О.Р.Д.? Ти був на Н.О.Р.Д.? Поїдеш на Н.О.Р.Д.? Подаєшся на Н.О.Р.Д.?Це проект Н.О.Р.Д. — з семантикою неймінга можна ще попрацювати 🙂 ….
2. Не лише гранти — інструменти реалізації стратегії
- УКФ може не лише роздавати гранти, УКФ може і має напряму закуповувати послуги або самостійно реалізовувати проекти.
- Наприклад, буде значно фінансово ефективніше, якщо УКФ замовить національну комунікаційну кампанію з промоції відвідування театрів або розвитку естетичного сприйняття сучасного мистецтва серед ширшої аудиторії. Креативних, маркетингових та рекламних агенцій, які це можуть впровадити, у нас не бракує, і на національному рівні зробити це буде дешевше, ніж одному конкретному музею чи організації.
- УКФ є доброю платформою для гуртування організацій та інституцій, задіяних до розвитку культури та креативного підприємництва. Водночас на це потрібні кошти (для координаторів, організацій заходів). Чудово бачити, що перші зустрічі вже відбуваються.
- Важливо, щоб УКФ своїми інституційними програмами не підважив роль недержавного сектора — робив саме те, чого не можуть зробити інші або де є фінансова доцільність (економія коштів за рахунок масштабу).
3. Виписані та зважені критерії оцінювання
- Значно покращилась, хоча й ускладнилась, методика оцінки поданих проектів.
- Критерії оцінювання не лише уточнені під-критеріями, але й прописано розуміння цих критеріїв — зрозуміло, що УКФ не може прописати критерії залізобетонно, бо вони стосуються дуже різних секторів та типів проектів і мають давати простір для оцінки самими експертами, проте також є рамки, — експерти принаймні мають однакову шкалу.
- Добре, що окремо виписали критерії для оцінювання змістовної частини, фінансової частини та комунікаційної стратегії.
- Обов’язковий прохідний бал за цими критеріями досить високий (70) — досвід 2019р. покаже, наскільки він є доцільним.
Чого бракує у стратегії?
- Слабка логіка інтервенції
- Оцінка стану справ у сфері культурних та креативних індустрій (стор. 12–14) описує феномени (дефіцит законодавчих змін, брак даних, застаріла система мистецької освіти), але не пріоритезує конкретні істотні питання / проблеми, які УКФ може вирішити за наступні 3 роки.
- Логіка інтервенції передбачає, що УКФ через свої інструменти (гранти, власні проекти) вирішує конкретні істотні питання у зовнішньому середовищі, тобто у суспільстві. Коли у 2022р. ми будемо оцінювати вплив УКФ, що ми будемо оцінювати? Що вирішив, які проблеми розв’язав УКФ? Все вирішити — нереально. Якщо зараз незрозуміло, які саме проблеми УКФ пріоритезує, фонд завжди можна звитуватити у “покропленні святою водою фінансування” вічноспраглий культурний сектор без жодного ефекту для суспільства платників податків. (Що ви зробили? Профінансували 500+ проектів? І що мені з цього? Можна ще пару мільярдів “втопити в культуру” — і що з цього?).
- Наявність кількох чітко визначених істотних питань, які вирішить УКФ за 3 роки дозволить розуміти, що вважатиметься успіхом УКФ у 2022р. Наприклад 10 проривних дебютів (вирішили проблему відсутності можливості для митців дебютувати), 50+ підготовлених кураторів (вирішили проблему відсутності достатньої кількості компетентних кураторів), уможливили доступ до комерційного фінансування 3 кінопроектів (вирішення проблеми недостатньості комерційного фінансування кіно і напрацювали наш український механізм) тощо. На жаль, маленькі точкові проекти (навіть якщо це дуже великі постановки) ввійдуть в історію як “втоплені бюджетні кошти” або “междусобойчік богеми”. Маленькі проекти, що поєднуються в струмок і зносять непотрібний паркан — творять нову історію.
- З позитиву — обриси логіки інтервенції зв’явились — це вже не просто проекти (індивідуальні, національні чи міжнародні) як це було у 2018р., а принаймні тематичні програми з фокусом.
- Бракує пояснення навіть тої логіки інтервенції, що є — чому окремо виділено аудіовізуальний сектор, а візуальний — ні, наприклад? Чому культурна спадщина обділена і не можна фінансувати підготовку техніко-економічних обґрунтувань та/або проектно-кошторисну документацію для роботи з об’єктами спадщини (аргумент — що не дозволяє кодекс тощо, не є аргументом — за рік і кодекс можна змінити, якщо треба і поставлена така ціль). Чому не фінансується створення нових інституцій — Музею сучасного мистецтва, Інституту моди, Центру дизайну тощо? На всі ці питання є відповіді, але їх треба надати і пояснити, чому щось не попало до фокусу УКФ на період 2019–2021. Фонд (зокрема Наглядова Рада) мають право визначати напрямок розвитку установи, але зобов’язані пояснювати свої рішення публічно.
2. Немає цифр щодо очікуваних результатів та впливу
- У стратегії УКФ немає жодного вимірювального показника щодо індикаторів стратегічних цілей Фонду (стор. 24–26). Добре, що прописані кількісні індикатори, але для чого їх прописувати, якщо не давати цифри і не встановлювати вимірювальні цілі? Гіпотетично, персонал Фонду хоче виміряти базові показники станом на початок 2019р. (робота для штатних аналітиків Фонду), але це так само робота для Наглядової Ради УКФ — чи їм ок, коли Фонд працює без кількісних цілей? Чим це тоді відрізняється від Міністерства культури?
- Аналогічно незрозуміло, чого досягне УКФ в українській культурі та креативних індустріях (див попередній пункт про вплив). Скільки культурних менеджерів буде підготовлено, скільки дебютів профасилітовано, скільки постановок, вистав, виставок організовано, скільки українців вперше для себе відкриють нову українську культуру?
- Якщо не знати вимірювальних показників, яких інституція хоче досягти (показників ефективності і показників впливу), то Фонд не знатиме, які показники вимагати від своїх грантоотримувачів, — які показники збиратиме під час / після виконання проектів. Очікувати, що грантоотримувачі матимуть час (та компетенції) на продумування таких показників — наївність. У 2020р. збирати дані буде пізно — ані базових показників вже не буде (baseline), ані показників впливу вже не побачиш (розібратись, чи буде там роль УКФ, буде годі).
- Звичайно, можна все залити водою гуманітарних зворотів — про важливість культури, духовні глибини, затяжний відхід від стратегії трансляції ідеологічно заанґажованих сенсів тощо. Так само можна сказати, що ми нічого не можемо планувати, бо ми не знаємо, скільки коштів нам виділять з бюджету. Але — якщо ви не знаєте, скільки коштів вам може бути потрібним, що ви можете зробити за кожні додаткові 100 млн. грн., то чому УКФ очікує, що Верховна Рада України має виділяти ці кошти УКФ, а не, скажімо, Державному фонду регіонального розвитку, де можна порахувати кількість відремонтованих садочків, шкіл або домів культури, або Державному дорожньому фонду, де є мінус / плюс чітка вартість капітального ремонту кілометра дороги?
- Культура та креативність так само мають оперувати тисячами нових робочих місць, мільйонами щасливих глядачів та залучених інвестицій, відкритими зірками та профінансованими блокбастерами, як й інші сфери державної підтримки. Якщо не транслювати це екзальтованим українським культурним елітам та креативщикам, що подаються на гранти УКФ, — збільшиться ризик, що кошти УКФ після 2021р. закатають в ремонт дороги Кривий Ріг — Миколаїв (ок — може є гірші).
3. Бракує розбудови інституційної спроможності секторів
- Трохи дивно читати у стратегії державної установи, що її стратегічною ціллю №1 є підвищення інституційної та фінансової спроможності УКФ — драгон, що кусає себе за хвіст? Звичайно, все розумію, але можна принаймні це поставити стратегічною ціллю №4, а не №1? Аудиторією стратегії є громадяни України, а не штатні працівники самого Українського культурного фонду — давайте розставляти пріоритети відповідно.
- Якщо Фонд переймається українською культурою та опікується дотриманням принципу партнерства (стор. 27), то чому Український культурний фонд не може зростати інституційно разом з іншими учасниками екосистеми розвитку, культурними операторами та креативними підприємцями? Чому Фонд не може допомагати розвивати інституційну спроможність своїх грантоотримувачів, проводити їх діагностику та підсилювати додатковими програмами (Н.О.Р.Д.)?
- У 2018р. Фонд відправляв ревізорів, які перевіряли, чи отримувачі коштів виконуються те, на що надавався грант. Навіщо формувати культуру азаровщини для культурних операторів (на кшталт перевірок податкової малого бізнесу)? Що і як робитиме Український культурний фонд для того, щоб бенефіціари / грантоотримувачі інституційно не задихнулись, виконуючи та звітуючи за проекти? Чим ревізори Фонду допомогли організаціям, до яких вони приїжджали, окрім введення їх в стрес?
- Можливо так, а можливо в якійсь інакший спосіб, — але хотілося б, щоб у 2022р. у нас був не лише інституційно спроможний УКФ, але й не менш інституційно спроможні культурні оператори та креативні підприємці, які відзначають внесок УКФ у розбудову спроможності своїх інституцій.
Перевірка реальністю
Можна скільки завгодно виспівувати оди стратегіям та планам, або нещадно їх критикувати, але все визначає реальність. Стратегія — затверджена, команда УКФ — розширюється. Цього року конкурси вже стартували, восени — продовжаться. Півроку українська культура та креативні індустрії пульсуватимуть енергією творення.
Ключове — не забувати вдосконалюватись на рівні суспільних систем, — описувати та відзначати кращі проекти, аналізувати провальні та посередні, оцінювати доцільність тих чи інших підходів (програм, типів проектів), лобіювати зміни у нормативно-правових актах (не загубивши у процесі здоровий глузд та життєстверджувальні інстинкти) та цінувати досвід, через який ми всі разом проходимо. Створення та становлення Українського культурного фонду — це захоплюючий процес, до якого ми всі долучаємось, — і чудово, що ми можемо жити у цей час (вибачте за пафос).